Які ритуальні звичаї були в України у 17 столітті
Протягом 17 століття Україна була під впливом Речі Посполитої, а також Османської Імперії. Тому релігійні звичаї дещо змінювалися. Традиції були модифіковані наступними культурами:
- православною;
- греко-католицькою;
- народною язичницькою.
Ритуальні товари та обряди були пов’язані з життєвим циклом людей. Які саме похоронні товари використовували українці 17 століття та для чого вони були потрібні, розглянемо далі.
Популярні ритуальні атрибути України 17 століття
Предмети побуту
У 17 столітті українці в обрядових ритуальних справах активно використовували свічки. Це був один з головних елементів похорону. Свічки символізували світло душі померлого. Їх тримали знайомі та родичі померлого в руках під час провадження похоронних процесій.
Також особливу увагу приділяли поховальному вбранню. Покійник був убраний у білий саван. Це символізувало чистоту його душі. Серед характерних елементів одягу для покійних використовували наступні:
- довгі сорочки для чоловіків;
- вишиті рушники для жінок;
- чоботи світлого кольору були універсальним атрибутом для покійних обох статей.
Особливої уваги у 17 столітті під час проведення похорону приділяли хресту. Його прикрашала рушниками. Сам хрест несли поруч з труною та ставили на могилі покійного. Самі труни виготовляли з дерева, у тому числі з дуба чи з сосни. Але їх собі могли дозволити лише представники знаті тих часів.
Ікони клали в домовину чи ставили прямо біля покійника під час провадження церемонії прощання.
Як проводили обслуговування похорону
Перш за все проводили підготовку до похорону. Смерть людини потрібно було оголосити в селі чи у місті, де мешкав покійний/на. Сповіщенням виступав спеціальний звук дзвона у церкві. У великих містах посилали гінців, які сповіщали про смерть людини її знайомим, сусідам чи далеким родичам.
Стосовно тіла покійного. Його обов’язково омивали теплою водою. Це був символ очищення душі покійного перед її останнім шляхом. Далі тіло померлого убирали в чистий та красивий одяг, це було урочисте вбрання.
Ритуал прощання проводили у домі померлого. Його тіло клали на лаву чи на стіл у домі, вкривали рушником, поряд з ним ставили воскові свічки. Родичі, знайомі та друзі померлого могли оплакати його протягом доби.
Наступним кроком відбувалася процесія до церкви та кладовища. Труну з тілом несли на руках до церкви. У церкві тіло відспівував священник. У день похорону у церкві дзвонили спеціальним дзвоном.
Ховали труну з тілом на цвинтарі. Зазвичай він розташовувався біля церкви. Труну опускали до ями, щоб ноги покійного були повернуті на схід. Далі її засипали землею.
